Головна » 2014 » Листопад » 4 » Директор школи та батьківська громадськість – співпраця або непорозуміння.

Директор школи та батьківська громадськість – співпраця або непорозуміння.
10:35


Перш ніж викласти міркування з обраної теми, зобов’язаний спочатку звернутися до типології директорів шкіл: такої, яка склалася на теренах України за роки її незалежності. З авторів, що пишуть про шкільну освіту, найбільш чітко та послідовно такі узагальнення вдаються В. Громовому.

Тому дозволю собі навести декілька визначених ним типів директорів шкіл.

1. Директор-господарник

Як правило, на передній план виходять такі властивості директора, як здатність щось вибити, роздобути, випросити...

2. Директор — «священна корова»

Має авторитет у нинішньої влади як канонізований колись «маячок». Іноді — й авторитет у місцевих «авторитетів». Головний зміст роботи такого директора — «спочивання на лаврах» та колекціонування чергових відзнак.

3. Директор, якого не чекали

Як правило, вони очолюють навчальні заклади нового типу — ліцеї, гімназії, приватні школи.

На них справді не чекали — молодих, енергійних, сміливих, у чомусь жорстоких і безапеляційних «вискочок», ерудованих і насмішкуватих, далеких як від альтруїзму, так і від меркантильності. Людей, які не бояться говорити правду у вічі «високому начальству», які не вміють гнути спину, живуть весело, жадібно, розумно і, всупереч обставинам, радісно.

4. Директор-науковець

Для нього школа — це недописана дисертація, яка повинна стати трампліном до спокійного викладацького життя в місцевому педагогічному університеті. Основна його функція — ведення «ввімкненого спостереження» за процесом реалізації тих чи інших педагогічних ідей в освітньому просторі школи.

5. Директор — «паперовий король»

Головним є не реальна робота школи в тій чи іншій сфері, а відображення цієї роботи (часто уявної) на папері. «Вищим пілотажем» вважається також уміння директора показати школу на педагогічних ярмарках, виставках чи конференціях. Гарні папки з ефектними обкладинками й акуратно надрукованими текстами «з досвіду роботи», які, як правило, ніхто ніколи не читав і не читатиме, є своєрідним педагогічним шиком...

6. Директор — громадський діяч

Директор стає активною дійовою особою на ниві соціального розвитку локального співтовариства. Тож мешканці мікрорайону можуть сподіватися і на його громадські ініціативи, які б допомогли вирішити проблеми місцевого соціуму, і на особисту участь у консолідації місцевої громади, і на здійснення багатьох інших функцій, які б дозволили самій школі бути ресурсом соціального розвитку.

Іноді важко зрозуміти, де ця людина більше «працює» — депутатом у міськраді чи директором у школі — і як цей «професійний» політик місцевого рівня розуміє виконання «громадських обов'язків».

Але батьківська громадськість, яка вона? Різна за назвою та залежна від школи та типажу її директора , місцевості, міняється з часом.

Однак спочатку згадаємо, що взагалі у країні надзвичайно повільно та неоднозначно складається те, що на «цивілізованому Заході» називається «громадянське суспільство». І причин декілька. Одна з них: занадто багато років у попередній країні – Радянському Союзі громадянам було дозволено входити тільки в офіційні ідеологізовані організації, що працювали під пильним оком держави в особі Комуністичної партії та Ленінського комсомолу. Не існувало традицій.

Інша причина – розвиток громадської активності 90-х років органи державної влади вже незалежної України поступово вирішили знову ж таки прибрати під свій пильний контроль. Справжніх прогресивних лідерів або залучили на «державне стимулювання» або різними способами витіснили від впливу на громаду. Особливо це відчувалося у період 2010-2013 років, а зараз у 2014 році по інерції продовжується, принаймні, навколо шкільної освіти.

І мабуть, третя причина в сформованому віками особливому менталітеті українців, який яскраво ілюструється відомими приказками: «два українці – три гетьмана», «моя хата скраю, я нічого не знаю». Тому даремно у нинішніх умовах чекати від шкільних організацій батьків системної структурованості. Крім того, шкільна освіта – галузь діяльності , яка потребує хоча б деякої професійної компетентності або, скромніше, певної обізнаності. Запитую себе: чи всі мої колеги – директори шкіл зацікавлені у такій «педагогізації» батьків? А чи допомагають їм у цьому органи державної влади або журналісти засобів масової інформації? Маю значні сумніви щодо цього…

І все ж таки, суспільство батьків змінюється, стає більш активним. Суттєву значимість громадським організаціям батьків надає фактор так званої «благодійної допомоги» школі. Одночасно мають місце неодноразові спроби впливати і на кадрові питання.

На слуху тривале протистояння двох груп батьків у столичній гімназії №318 «Міленіум» - одні «стоять стіною» за призначення колишнього завуча, інші вважають однозначним запровадження незалежного зовнішнього директора, який в якості кризового менеджера «розрулить» непросту ситуацію у школі, що склалася.

Все частішають випадки звернення батьків до дирекції тієї чи іншої школи відносно вчительки, яка «погано вчить їх дітей». Причому деякі скарги мають під собою справедливі підстави, але інші нагадують ( прошу вибачити, можливо, за недоречну аналогію) недолугі кулінарні спроби з консервованих молокопродуктів приготувати якісний суп – харчо.

Дофінансування освіти батьками, особливо у містах, дозволяє їм (за свій кошт) ініціювати також прямий або прихований вплив на навчальний план, розклад занять: від введення додаткових занять другої половини дня до ділення класів на групи при вивченні окремих предметів, не передбаченого бюджетним фінансуванням.

Спробуємо надалі оцінити типи шкільних організацій батьків, які склалися в реаліях, та їх взаємодію з керівництвом школи.

Варіант 1. Практично у кожній школі обраний та функціонує батьківський комітет. Його нормативна база визначена наказом МОНУ від 02.06.2004р. за №440. На основі «примірного положення про батьківський комітет» кожна школа визначає власне локальне положення. Легалізація батьківського комітету школи має відбуватись шляхом повідомлення керівництву школи, а не органам державної реєстрації.

Оскільки ця організація утворена підзаконним нормативно-правовим актом, вона має виключно локальні юридично-правові повноваження на рівні даної школи. А саме: «захист інтересів дітей в органах самоврядування школи, а також надання допомоги педагогічному колективу в реалізації задач загальної середньої освіти».

Попутно зазначимо, що у типовому положенні мають місце певні дивні речі. Наприклад, теза про «примусовий розпуск» батьківського комітету або пункт про сприяння батьківським комітетом «створенню умов для виховання в учнях поважного ставлення до державних святинь…формування культури міжетнічних відносин». Повіяло чимось до болі знайомим з часів Радянського Союзу.

Варіант 2. Рада школи, що за міністерським положенням (наказ МОНУ №159 від 27.03.2001р.), об’єднує у своєму складі учителів, учнів (5-11 класів), батьків та громадськість. Зазначена Рада, хоча повноваження її визначені теж підзаконним нормативно-правовим документом, на відміну від батьківського комітету має вже певні організаційно-наглядові функції, як то:
затверджувати план роботи школи на навчальний рік та контролювати його виконання;
разом з адміністрацією школи контролювати виконання статуту школи;
спільно з педагогічною радою представляти на нагородження учнів медалями, похвальними листами та похвальними грамотами;
погоджувати робочий навчальний план на кожний навчальний рік;
брати участь у засіданні атестаційної комісії;
організувати громадський контроль за харчуванням і медичним обслуговуванням учнів;
(!) ініціювати розгляд кадрових питань та брати участь у їх вирішенні тощо.

Перечитуючи цей документ більш ніж 13-річної давнини, дивуюся тільки тому, що автори десь років на 25 випередили розвиток українського суспільства. Після виходу положення такі ради (фактично або на папері) були створені у кожній школі. У даний час, мабуть, залишились тільки окремі школи, в яких практично задіяна така рада.

Варіант 3. В той самий період, що і Рада школи, в державі було узаконено поняття «піклувальної ради» (наказ МОНУ за №45 від 05.02.2013р., зареєстрований у Міністерстві юстиції). Це була спроба залучити на допомогу школі підприємства та підприємців на зразок колишніх шефських організацій.

У двотисячних роках в окремих школах та завдяки окремим поважним батькам піклувальні ради навіть працювали, потім усе пішло на спад. Задум взагалі був позитивний, але шефи, за деяким виключенням сільських місцевостей, добровільно підтримувати школи не бажали. У свою чергу, органи державної влади переважно відсторонилися від можливого впливу.

Варіант 4. Примірним положенням про батьківський комітет школи у його функціях передбачено «створення благодійних фондів відповідно до чинного законодавства (абз.8 п.4.1 положення). У свою чергу, законодавство (Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» у новій редакції від 05.07.2012р. за №5073-VI, зі змінами) однією зі сфер благодійництва визначило освіту. Закон, зокрема, передбачає «публічний збір благодійних пожертв», «безоплатну передачу коштів, іншого майна», «безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь набувачів благодійної допомоги».

Оскільки з чотирьох сфер діяльності школи (навчально-виховна, кадрово-організаційна, фінансово-господарська та соціальна) найбільше проблем виникає у сфері фінансово-господарській, то поступово співробітництво адміністрації школи з тією чи іншою громадською організацією батьків максимально зосередилось саме на цій сфері.

Відтепер продовжимо докладніше про співпрацю директора школи з організацією батьків у фінансово - господарській сфері.

Спостерігаю навколо себе різні варіанти. По-перше, переважна більшість шкіл так і не спромоглася з різних причин легалізувати громадські організації батьків, інших благодійників. Відповідно, кошти батьків не проходять через банк, закон порушується. Це – готівка, яка десь зберігається та якось витрачається. Тема досить закрита, не публічна, але завдяки батькам та журналістам час від часу «на гора» видаються досить цікаві «практики крайнощів».

Одна з них: готівка збирається у класах (батьками та/або класними керівниками), а потім кошти переходять у фактичне розпорядження шкільної адміністрації, яка періодично звітує про їх використання перед батьками. Зрозуміло, що у такий спосіб рівень співпраці адміністрації школи з батьківською громадськістю досить незначний. Маємо схему «сильний директор – слабка громадськість», державне управління школою з окремими елементами участі батьківської громадськості.

Інший варіант : готівка збирається батьками кожного класу та передається голові батьківського комітету школи. Ця людина може мати окреме приміщення - «офіс» у школі; з офісу іде управління розподілом готівки. В такому випадку вірогідні схеми «сильний директор – сильна громадськість» або «слабкий директор – сильна громадськість» (оскільки значні ресурси потрапляють під контроль активу батьків або навіть однієї людини – голови батьківського комітету).

Чув і про таку практику: благодійні внески батьків поступають на картковий рахунок директора школи у комерційному банку. Маю також сумніви про належний рівень державно-громадського партнерства у такій школі.

Але є школи, які вже років п’ятнадцять легалізували і громадську організацію батьків, і кошти на банківських рахунках організації. Співпраця в них побудована на довірі та взаємоповазі двох сторін, без яких сучасна школа вижити не зможе: педагогів на чолі з директором, з одного боку, та батьків учнів, на чолі з головою батьківського комітету, з іншого.

Такі школи мають «консолідований» кошторис щомісячних доходів та витрат, який демократично затверджується на спільному засіданні батьківського комітету, правління фонду та його наглядової ради. Адміністрація школи має право тільки дорадчого голосу на цих зібраннях. Аргументи, які висуваються шкільною адміністрацією при лобіюванні тих чи інших статей шкільних витрат, повинні бути абсолютно переконливими, інакше вони будуть відхилені батьками. Аналогічно, але вже з дорадчим голосом організації батьків, вирішуються питання з інших сфер – кадрово-організаційної, навчально-виховної та соціальної. На мій погляд, це і є справжня «демократія в дії», справжнє «державно-громадське управління на рівні школи».

Працюючи усі ці роки на посаді директора одного з периферійних столичних ліцеїв, плекаючи державно-громадське управління на рівні окремого закладу шкільної освіти та вивчаючи досвід інших шкіл, поступово прийшов до певних практичних узагальнень:
- на даний час, жодній школі не потрібно багато громадських організацій; досить однієї-двох;
- основною, базовою організацією батьків залишається батьківський комітет школи, члени якого обираються з числа представників кожного класу;
- щоб не порушувати законодавство, школа зобов’язана або сама відкривати спеціальні рахунки у Держказначействі для легального оформлення платних послуг та благодійної допомоги батьків або йти іншим шляхом – ініціювати утворення окремої юридичної особи (благодійного фонду чи громадської організації). Ця юридична особа, у свою чергу, відкриває благодійні рахунки в установі будь-якого комерційного банку (реєстрація громадської організації батьків відбувається згідно з Законом України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012р. за №4572-VI зі змінами);
- три попередні позиції мають наслідком четверту: засновником благодійного фонду або громадської організації повинен бути батьківський комітет школи; він же утворює органи управління та контролю. Якщо школі пощастило, і одночасно з батьківським комітетом в ній діяла піклувальна рада «шефів», то вона також повинна виступити співзасновником легальної організації, яка має право залучати кошти благодійників та меценатів.
школа зобов’язана укласти договір з благодійною або громадською організацією про надання регулярної благодійної допомоги коштами, матеріальними цінностями, роботами, послугами;
- у подальшому, з розвитком громадянського суспільства, провідну роль почне грати Шкільна рада, до складу якої повинні увійти голова батьківського комітету та директор школи, голови шкільної профспілки та учнівського самоврядування, представники управління освіти та місцевого самоврядування. Також - зовнішні меценати та благодійники, при їх наявності.

Але все це потребує законодавчого врегулювання та певної зрілості українського навколошкільного суспільства.

Юрій Шукевич, голова ГО «Асоціація керівників шкіл м. Києва»

За матеріалами: education-ua.org
Прикріплення: Картинка 1
Переглядів: 2186 | Додав: BOSS | Теги: благодійний фонд у школі, батьківський комітет, благодійні кошти
Форма входу
Пошук
Останні публікації
Останні теми на форумі
  • Працевлаштування та розподіл навантаження в школі (12)
  • Збільшення пенсійного віку. (18)
  • Матеріали з питань ЦЗ та БЖД (1)
  • Харчування в школі (2)
  • людська заздрість (4)

  • Важливо
    Наше опитування
    Чи будуть ближчим часом реальні реформи в середній освіті?
    Всього відповідей: 148
    Поділитися з друзями
    Теги
    Партнери
    репетиторы математики
    Статистика сайту

    Проверка тиц


    Онлайн всього: 4
    Гостей: 4
    Користувачів: 0