Головна » 2011 » Березень » 15 » КОМП’ЮТЕРНА РЕВОЛЮЦІЯ В ОКРЕМО ВЗЯТІЙ ШКОЛІ

КОМП’ЮТЕРНА РЕВОЛЮЦІЯ В ОКРЕМО ВЗЯТІЙ ШКОЛІ
12:35

Про загальноосвітню школу під «нещасливим» номером «13» в Полтаві говорять часто. Не стільки, власне про школу, як про її директора, котрий щоразу дивує учнів, їхніх батьків і своїх колег черговою чудасією в навчально-виховному процесі. Днями «Тринадцята» знову відзначилась: відтепер кожен із батьків, хто має можливість користуватися Інтернетом, може вільно зайти на сайт школи й переглянути, приміром, оцінки своїх чад, або поспілкуватися з класним керівником чи директором. Таке стало можливим завдяки комп’ютеризації школи.

Електроніка — у «штаті»
Тотальна комп’ютеризація — справа рук директора Івана Гончаренка. Завдячуючи його нетрадиційному підходу до використання електроніки, «тринадцята» буквально нею насичена. Комп’ютери тут керують практично всім.
Ознайомлення гостей зі школою директор починає з показу інформаційної системи — серверів, які зберігають безліч потрібної інформації. Монітори скрізь: у шкільних коридорах, учительській, більшості класів тощо. На екранах матеріалізується призначення інформаційної системи — сповіщати про найважливіші події у школі та керувати внутрішніми процесами. Так, система автоматично, з точністю до секунди, дає дзвінки на перерву й початок занять, з екранів можна дізнатися, скільки часу лишилося до кінця уроку, який проходить урок тощо. Там же рядок, що біжить. Він розповідає чимало цікавого: шкільні новини, прізвища переможців олімпіад і конкурсів, іменинників, останні надходження до шкільної бібліотеки, розпорядження адміністрації. У перервах через систему транслюють виступи шкільних художніх колективів, учнів, які займаються у музичних школах. Іван Гончаренко каже, що завдяки інформаційній системі він може, навіть знаходячись вдома, через Інтернет дізнатися, що відбувається у школі. Система керує й подаванням води у шкільні туалети. До цього спонукав дефіцит води, який виник останніми роками у районі, де розташована школа, і необхідність її економного витрачання. Тепер, коли хтось з учнів перетинає лінію сигналізаційного датчика, у туалет подається вода. І навпаки: з початком занять комп’ютер «закручує кран».
«Тринадцята» — поки єдина у Полтаві школа, повністю оснащена системою відеоспостереження. Камери встановлені у місцях «підвищеного ризику». На моніторі у чергового можна спостерігати за поведінкою дітей на перервах, ситуацією у гардеробі, під контролем місця, де раніше збиралися курці, шкільний двір. Відеокамери контролюють також ситуацію в класах під час занять та перерв. Іван Гончаренко стверджує, що шкільні бешкетники тепер почуваються незручно, знаючи, що кожен їхній крок контролює апаратура. Приміром, так розпізнали учня, котрий пошкодив у коридорі двері. Той визнав свою провину, а його батьки відремонтували шкільне майно.
«Жертвами» суцільної комп’ютеризації стають і педагоги. Кожен із них має електронну перепустку з персональним штрих-кодом, яку вчителі при вході «пред’являють» комп’ютерові. Так фіксується час приходу на роботу. У свою чергу, комп’ютер повідомляє педагогові код замка вчительської.

Прорив у вищий клас
Комп’ютеризація школи, зазначає директор, має на меті, звичайно, не тільки вирішення «технічних» завдань. Насамперед — це активізація навчального процесу, привнесення в нього сучасних методик, полегшення праці вчителів, стимулювання до знань школярів, прозорість шкільного життя для батьків, учнів і громадськості. Комп’ютери — надійні помічники під час вивчення іноземних мов. Пан Гончаренко самотужки розробив оригінальні програми, які значно це полегшують. Методика справді унікальна, адже дає змогу лише за два тижні навчити школяра добре спілкуватися іноземною. Вчителі самі розробляють сценарії комп’ютерних анімаційних навчальних фільмів, готують їх і використовують на заняттях. Школа № 13 — єдина в Україні, стверджують там, де виготовляють навчальні мультфільми. Цікаво, що контрольні роботи давно не пишуть у зошитах і не здають їх учителям. Ті лише розробляють на комп’ютерах типові завдання за темами, зазначають адресу сайта, де «вивішено» контрольні й терміни їх здавання... комп’ютерові. Учням лишається зайти на сервер і ознайомитися з оцінками, які машина поставила за контрольну.
Унікальною комп’ютерною системою обладнали клас для занять музикою. Там — караоке, банк відео про музикантів, композиторів. Добру службу відіграє комп’ютер на заняттях з історії, природничих наук тощо. У «тринадцятій» є авторизоване цифрове телебачення, якого, стверджує Іван Гончаренко, в українських школах ще немає. Активно використовуються можливості власного кабельного телебачення, за допомогою якого транслюють навчальні програми, шкільні новини, відеофільми власного виробництва тощо. Навичкам роботи на комп’ютері тут починають вчити з шестилітнього віку. Першокласники за кілька тижнів вправно володіють «мишкою» й добре орієнтуються у віртуальному просторі. Для них у школі обладнали окремий клас інформатики. До речі, там же комп’ютерну грамоту вдосконалюють й учителі.
Досвідом комп’ютеризації полтавської школи зацікавились не лише в Україні. Тут часті гості — педагоги зі США, Швейцарії, Німеччини, котрі спеціально приїздять до «містера Гончаренка», аби ознайомитись з його унікальними методиками, зокрема вивченням іноземних мов за два тижні.

Руйнівник спокою — директор
Головний комп’ютерник школи Іван Гончаренко — вчитель з 36-річним стажем. Закінчив Полтавський педінститут, весь час навчався. Нині директор «тринадцятої», який дев’ять років очолює колектив школи, не спиняється на досягнутому. Іван Дмитрович не приховує, що закордонні відрядження, в яких побував, і знання іноземних мов сприяли тому, що він вирішив докорінно змінити усталене шкільне життя. Після здобуття освіти ще й у Московському педінституті, де вчив фізику французькою, його відрядили на чотири роки до Конго викладати тамтешнім ліцеїстам. Повернувшись до Полтави, він переміг у конкурсі й став директором першого міського національного ліцею, де започаткував нові принципи навчання. Потім була робота у Сибіру, куди його закинула потреба у грошах на квартиру. Полтавець І. Гончаренко там не лише очолював райвідділ освіти, а й «насаджував» комп’ютеризацію у місцевих школах. 2004 року, знову працюючи в Полтаві, виборов право стажуватися в США коштом американської сторони. Звісно, після цього бажання комп’ютеризувати й «свою» школу зміцнилося. Нині він ще й старший викладач Полтавського державного педагогічного університету. Читає студентам курс новітніх комп’ютерних технологій.
Директора часто запитують: чи важко було наважитися на суцільну комп’ютеризацію школи? Йому довелося не тільки вирішити купу організаційних питань і домовитися з чиновниками від освіти, щоб ті не заважали, а й переконати передовсім учителів. Серед них тоді не було одностайного схвалення ініціативи директора: дехто допрацьовував до пенсії, деякі не бачили сенсу в тотальній комп’ютеризації, мовляв, в інших школах теж є комп’ютери, але там далі визначеного програмою не ідуть...
Практично усіх, хто знайомиться з 13-ю школою, цікавлять джерела фінансування проекту.
— На перший погляд здається, що комп’ютеризація потребує чималих грошей, яких школі не дадуть понад заплановані бюджетом, але це не так,— відповідає Іван Дмитрович.— Комп’ютери нині є у кожній школі: питання у тому, як ними розпорядитися?
Сам він розпорядився «на всі 100%». Те, що керівник школи практично всі програми розробляє сам, уже неабияка економія, адже послуги програмістів коштують недешево, а готових комп’ютерних програм, які б відповідали концепції його «розумного» дому, в Україні й навіть за кордоном, нема. Допомагають з комп’ютеризацією школи і... технічні працівники. На ці посади директор прагне брати зазвичай відставних військових — інженерів і техніків, які обізнані з електронікою. Не гребує пан Гончаренко копирсатися у технічному непотребі, звідки завжди можна видобути корисну деталь або навіть блок.
Тим, хто цікавиться фінансовими проблемами комп’ютеризації, директор одразу пояснює, що жодних поборів на це з батьків тут не практикують. Хоча, не приховує Іван Дмитрович, без сторонньої допомоги не обійтися. Доводиться шукати спонсорів, плазувати перед місцевою владою, налагоджувати контакти з банками, депутатами тощо.
13-та школа у Полтаві дивує багатьох, хто вперше переступає її поріг, але не учнів, батьків і вчителів. Вони звикли до того, що комп’ютери з легкої руки директора увійшли в їхнє життя і навчальний процес. А у Івана Гончаренка на думці вже нові плани, як удосконалити зроблене, що нового вигадати, аби раціоналізувати роботу колективу.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ

За матеріалами газети "Демократична Україна"
Переглядів: 1472 | Додав: BOSS | Теги: інформатизація навчального процесу, полтавська зош № 13, Іван Гончаренко, компютеризація школи
Форма входу
Пошук
Останні публікації
Останні теми на форумі
  • переведення директора на посаду вчителя (2)
  • Збільшення пенсійного віку. (22)
  • Зменшення кількості предметів у школі (10)
  • Харчування в школі (5)
  • Електронні системи - журнали, щоденники - в школі (6)

  • Наше опитування
    Чи будуть ближчим часом реальні реформи в середній освіті?
    Всього відповідей: 172
    Партнери
    Статистика сайту


    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0