Головна » 2012 » Квітень » 23 » Ленінські вальси міністерства освіти

Ленінські вальси міністерства освіти
17:14

У міністерстві освіти - чергові покращення вже сьогодні. Хтось сказав про нашу державу: Україна – не країна, а фрустрація. То ж міністерство освіти – це вже фрустрація у фрустрації. І все їм спокою нема, з їхніми реформами. Захотіли дванадцятирічну освіту скасувати – та будь ласка! Захотіли школи закрити за нерентабельністю - назвали це оптимізацією (тільки чомусь їй завжди підлягають тільки україномовні школи). А захочуть – українську літературу в курс світової введуть. За що ж іще взятися?

І раптом… «кривоногий и хромой, выбегает…» - новий план! Давайте все змінимо в світовій літературі! А то - читають вони все, грамоті учаться. А нам грамотне населення - ні до чого! Мауглі? До дідька! Вчіть, дітки, «балладу о прокурєнном вагонє»! Астрід Ліндгрен? Навіщо нашим дітям Астрід Ліндгрен? «Я памятник сєбє воздвіг нерукотворний».

Утім, про все по порядку. Ще 26 січня 2012 року при МОН відбулася всеукраїнська нарада методистів зі світової літератури інститутів підвищення педагогічної освіти. Правдами-неправдами було обрано напрямок руху. Почалася робота над проектом програми світової літератури для учнів 5-9 класів.

Програму, судячи з регалій і звань, розробляли професіонали. Але навіть я, людина далека від предмету «світова література», і то розумію, що постмодернізм в дев’ятому класі – це занадто. І мені, наприклад, Мілорад Павич усіляко подобається, але чи це та література, яку учням в дев’ятому класі так необхідно вивчати?

Особливо цікаво таке жорстке корчування класики з курсу світової літератури і боротьба за сучасне мистецтво виглядає на тлі боротьби міністра освіти, пана Табачника, з сучасним дискурсом в курсі української літератури. Дивно, бо попередня теза звучала заледве не як: «хороший класик – мертвий класик». Курси і логіка обидвох літератур розбігаються, як очі в зайця, в різні боки.

Ми вже не починаємо вивчати у п’ятому класі казочки родинно-побутового характеру. З курсу всесвітньої літератури виключаються «Фауст» Гете, «Божественна комедія» Данте. Чимось не вгодив авторам програми і Екзюпері зі своїм «Маленьким принцом».

Більше того, виглядає на те, що й російських класиків - саме класиків, а не радянських письменників - учні не вивчатимуть. Бо не видно в програмі ні «Війни і миру», ні «Злочину і кари». Дійсно - ну навіщо дітям Толстой з Достоєвським, якщо у них є «Вероніка вирішує померти» Паоло Коельйо (цей твір подано в програмі для додаткового читання, в основній програмі 9-го класу з творів Коельйо - «Алхімік»).

Це нічого, що в Україні від самогубств гине більше людей, ніж від туберкульозу. Давайте ми ще й дітям дамо книжечку з філософією самогубці почитати. А то щось населення українське мало того, що повільно дебілізується, ще й надто повільно вимирає. Треба прискорити.

Мене, як шанувальницю фентезі і фантастики, не може не тішити поява в програмі Джоан Роулінг з її «Гаррі Поттером» і Станіслава Лема з його «Солярісом». Проте, чи дійсно це та література, яка подобається всім дітям? Відомий факт, що фентезі і фантастика – це література технарів і фантазерів, а їх серед дітей не так багато. Жодним чином, до речі, в програмі (раз уже взялися модернізувати) не врахований і гендерний компонент: усе в нас одні хлопчики-герої, і рідко коли з’являється героїня.

Дивно ще й те, що вчителів, які виступають проти цієї, на скору руку склепаної програми, обзивають «ледачими ретроградами». Тобто, не допускають навіть думки, щоб прислухатися до опонентів: легше їх обізвати і очорнити (йдеться про публікації в газеті «Освіта України», про яку я вже не раз писала). Браття-журналюги так вивертаються, не знаючи, з якого боку облизнути царственний зад, що й кількість опонентів їх не зупиняє.

Мені здається, що статистика - наука невмолима. І якщо кількість людей, котрі вголос заявляють про недолугість нової програми, сягає кількох десятків, а то й сотень, то «не все спокійно в королівстві Датськім». І варто було б МОНу прислухатися до своїх же працівників, які висловлюють невдоволення.

Нова програма пропонує до вивчення близько 200 творів. Слід врахувати, що програма складена на 5 років (до речі, схоже, в 10 та 11 класах учні вивчати світової літератури не будуть). Щороку заплановано 70 уроків світової літератури: 2 на тиждень, робочих тижнів - 35 (це без карантинів, форсмажорів на кшталт цьогорічного євро, тощо). Тобто, чистих 70 уроків.

Всього на вивчення світової літератури діти мають 350 годин. За ці 350 годин вони мають вивчити біографії, творчі доробки та твори майже 130 авторів. Це навіть не по 2 уроки на твір... Не занадто, панове? І це ще ми не рахуємо кількість творів на позакласне читання…

І ось що також цікаво. Досить цинічно на цьому тлі звучать слова про оті 20% вибору (коли учні з вчителями самі можуть обирати, що читати) - враховуючи, що творів часто-густо навіть в Інтернеті не можна знайти, не те, що в бібліотеках. Феєричні також і рекомендації вивчати твори російських письменників мовою оригіналу. З якої, цікаво, радості? Чому тільки російських? Що за загадковий привілей?

Звісно, деякі батьки давно махнули рукою на школу і самі дома підтягають дитину до хоч якогось рівня знань, щоб не соромно дитину людям показати. Я, наприклад, - хочуть вони цього чи ні - а запропоную дітям прочитати і «Війну і мир», і «Мауглі», і «Маленького принца». А скільки батьків не запропонують? Кого виростить школа, яка не дає навіть з такого доступного та цікавого предмету, як «світова література» ґрунтовних, базових знань – розуміння літературних процесів, поняття краси, логіки, історії, зрештою?..

Чому з року в рік продовжує в курсі світової російської літератури вивчатися український автор Володимир Короленко? З тієї лише підстави, що його твори написані російською? Але ж тоді потрібно було б вивчати і німецькомовні твори Івана Франка та Ольги Кобилянської, російськомовні – Шевченка і ще безлічі українських авторів. Але ні: ми вивчаємо лише «Сліпого музиканта» - твір зворушливий і цікавий, але не настільки потрібний, щоб за нього так міцно триматися.

Все це сумно. Прикро, адже, за словами однієї з вчителів світової літератури м. Києва, «силове продавлювання псевдо-реформ має на меті не лише ввести в оману, а й конкретніший намір – підірвати духовний зміст освіти. Команда на чолі пані Таранік-Ткачук вже довела, що нездатна створити бодай задовільну програму, тому необхідно віддати справу до рук фахівців, а таких серед українських науковців немало».

Вчителі світової літератури ледь не першими в Україні піднялися проти дій міністра освіти, очільників нового проекту, по суті - проти системи. Вони вже багато зробили, щоб надати розголосу недолугим ініціативам МОН. Справа йде до відкритих конфронтацій. На директорів «незгодних» шкіл тиснуть, самих вчителів обзивають і привселюдно принижують, користуючись доступом до адмінресурсу (газета «Освіта України», підзвітна МОН). Одна з вчительок сказала, що втрачати їй нічого: в разі чого, звільниться - тим більше, що й родичі давно вже на цьому наполягають. А якщо такі самі прагнення - після тиску Міносвіти - і в багатьох інших учителів? Яку тоді якість освіти ми отримаємо на виході?..


За матеріалами: infocorn.org.ua
Переглядів: 804 | Додав:
Форма входу
Пошук
Останні публікації
Останні теми на форумі
  • переведення директора на посаду вчителя (2)
  • Збільшення пенсійного віку. (22)
  • Зменшення кількості предметів у школі (10)
  • Харчування в школі (5)
  • Електронні системи - журнали, щоденники - в школі (6)

  • Наше опитування
    Чи будуть ближчим часом реальні реформи в середній освіті?
    Всього відповідей: 172
    Партнери
    Статистика сайту


    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0