Статті

Головна » Статті » Інше з адміністративної роботи

З досвіду роботи школи культури здоров'я
Відділ освіти Покровської районної державної адміністрації
Районний методичний кабінет
Братська ЗОШ I-III ступенів

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ, ГАРМОНІЙНО РОЗВИНЕНОЇ ЛЮДИНИ, ЗДАТНОЇ ДО ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ І САМОВДОСКОНАЛЕННЯ НА ОСНОВІ ГАРМОНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ З ПРИРОДНИМ РОЗВИТКОМ ЛЮДИНИ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ
(з досвіду роботи)

Директор школи: Дубнюк З.І.

2011 рік


„ГОЛОВНИМ СКАРБОМ ЖИТТЯ Є ЗДОРОВЯ,
І ЩОБ ЙОГО ЗБЕРЕГТИ, ПОТРІБНО БАГАТО ЧОГО ЗНАТИ” 


МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЗДОРОВЧОЇ ФУНКЦІЇ ОСВІТИ

Утвердження загальнолюдських цінностей, збереження здоров’я громадян України є винятково актуальною проблемою сьогодення. Інтерес до питань здоров’я викликаний насамперед соціальним замовленням суспільства на особистість, здатну до здорового способу життя та бути корисною суспільству.

Збереження та зміцнення морального, фізичного та психічного здоров’я вихованців є одним із пріоритетних завдань загальноосвітньої школи, на що наголошує Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа). Тобто навчальний заклад сьогодні має створити оптимальні умови для збереження та зміцнення здоров’я учасників навчально-виховного процесу.

Упровадження школою здоров’язберігаючих технологій , відстеження рівня здоров’я школярів та його аналізу дозволили спрямувати корегуючі заходи на збереження та зміцнення їх здоров’я.

Відмічено зниження рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості учнів, що стало причиною погіршення стану здоровя дітей. Такі зміни є результатом не тільки погіршення екологічного стану оточуючого середовища, а й невідповідністю шкільного освітнього середовища державним санітарним правилам і нормам улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, а саме: порушення повітряно-теплового режиму, освітлення, рухового режиму.
Серед проблем, які виникли у процесі реалізації оздоровчої функції освіти, відзначається слабке матеріальне забезпечення, що у свою чергу знижує рівень комфортності середовища, яке негативно впливає на здоров’я всіх учасників освітнього процесу: недостатність методичного забезпечення, недостатність інформаційного забезпечення здоров’язберігаючих технологій.

Водночас не слід забувати, що здоров’я учнів залежить від професійного здоров’я педагога, яке позначається також і на результатах усієї навчально-виховної роботи. Нездоровий педагог не може забезпечити школяру необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху, він не в змозі займатись і вихованням культури здоров’я учня, оскільки в цій роботі необхідний особистий приклад.

Проблема оздоровчої функції освіти складна й багатогранна. Для того, щоб вона спрацювала в навчальному закладі, необхідно не тільки бажання, а й професійна підготовка до її реалізації. З метою надання цій роботі системності скоординовано зміст діяльності шкільних методичних об’єднань учителів усіх предметів з їх самоосвітою.

Сплановано розглянути такі питання:

1. Основні підходи до збереження та укріплення здоров’я учнів. Навчання здоров’ю у школі. Формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
2. Здоров’язберігаючі та здоров’яформуючі освітні технології. Психофізіологічні та гігієнічні основи організації навчально-виховного процесу у школі.
3. Основи педагогічної психогігієни та психотерапії. Дидактогенія як причина порушень психологічного здоров’я учнів.
4. Забезпечення педагога основами психологічної комунікативної підготовки - одна з умов збереження власного психічного здоров’я.

Педагогами школи самостійно опановується теорія та методика здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу, розглядаються такі аспекти цього питання:

1. Сутність здоров’я, його складові — фізична, соціальна, психічна, духовна. Їх зв’язок і взаємовплив. Здоровий спосіб життя як умова збереження та зміцнення здоров’я.
2. Опанування сутності здоров’язберігаючих освітніх технологій (за літературою).
3. Адаптування структури, змісту та методики викладання свого предмета до впровадження здоров’язберігаючих технологій.
4. Співвідношення своєї методики викладання з ідеями науки з метою знаходження шляхів зміни у своїй роботі - спрямування її на збереження та зміцнення здоров’я школярів.

Відсутність зазначеної послідовності порушує логіку вдосконалення майстерності вчителя в даному аспекті та дає йому відокремлені поверхові знання про закономірності здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу, не розвиває в нього критичне ставлення до своєї діяльності.

Треба зазначити, що тільки один учитель, який реалізує здоров’язберігаючі технології, не в змозі змінити ситуацію у школі. До цієї роботи залучається весь колектив навчального закладу. Це дозволило виробити стратегію вирішення проблем оздоровчої функції освіти.

Але головним критерієм ефективності всіх ланок методичної роботи є збереження й підвищення рівня здоров’я дітей та педагогічних працівників.

Іншим напрямом у роботі зі збереження та зміцнення здоров’я дітей є залучення навчального закладу до проекту „Школа здоровя”. ”. Так у 2003-2004 навчальному році на базі школи проведено семінар для заступників директорів з виховної роботи на тему „Проблеми формування культури здоров’я учнів в умовах сільської школи”. У 2007-2008 навчальному році семінар директорів на тему „Впровадження інноваційних педагогічних технологій збереження здоров’я через формування життєвих компетенцій”.

У 2007-2008 навчальному році дирекція школи заслуховувалась на раді по освіті (в плані обміну досвідом роботи) з теми „Організаційно-методичні проблеми у впровадженні і реалізації державної політики щодо формування здоров’я підростаючого покоління. Реалізація програми основ безпеки життєдіяльності, валеології, фізичної культури”. Презентуючи роботу ЗОШ були представлені результати роботи по впровадженню здоров’язберігючих технологій. У 2007-2008 навчальному році школа приймала участь в обласному конкурсі-захисті проектів „Захистимо себе і свою громаду від пташиного грипу” з теми „Профілактика захворювань та поширення пташиного грипу” та посіла II місце на обласному рівні (вчитель біології Новікова С.А.).

З 2007 року школа почала працювати над реалізацією превентивної програми „Школа проти СНІДу”, затвердженої Міністерством освіти і науки України. Через роботу творчої групи з проблеми „Превентивне виховання дітей та юнацтва в сучасній школі”. Тренерські заняття, засідання органів учнівського самоврядування, які проводить заступник директора з виховної роботи Колошва В.О. Педагог-тренер виявляє рівень обізнаності молоді про здоровий спосіб життя, формує свідомість та культуру здорового способу життя, проводить навчання підлітків-тренерів, здійснює культування здорового способу життя та збереження здоров’я. Впровадження системи моніторингу здорового способу життя молоді та напрацьована робота«Сучасна модель школи культури здоров′я» подана в ДОІППО на кафедру „Культури здоров’я” (жовтень 2008 року).
За результатами нагороджено грамотою Головного управління освіти і науки.

У 2008-2009 навчальному році школа взяла участь в обласному конкурсі (акції) „Школа – мій рідний дім” (керівник вчитель біології Новікова С.А.). У 2007 році проведено науково-практичну конференцію „Школа сприятлива для здоров’я” та семінар „Впровадження методу проектів у навчально-виховний процес”.
У 2009 році школа прийняла участь в обласному конкурсі «Інноваційний урок фізичного виховання.
В 2010-2011р. – школа стала опорною з формування та збереження культури здоров′я всіх учасників НВП.
План роботи , розробки уроків – тренінгів з молодшими школярами, батьками, учнями школи ІІ-ІІІ ступенів презентували в 2011році на обласний педагогічний ярмарок «Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини».
Школа широко пропагує свій досвід роботи , особливостями якого є: визнання пріоритету навчально-виховної роботи на здоровий спосіб життя; гуманізація взаємин учасників освітнього процесу, забезпечення психологічного мікроклімату; становлення в учнів цілісного світогляду, здоров’язберігаючої, комунікативної та соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, оволодіння засобами пізнавальної та практичної діяльності; послідовне формування культури здоров’я педагогів як необхідної умови розвитку позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Методика викладання дисциплін базується на здоров’язберігаючих технологіях та вивченні методик, які допоможуть учителю втілити в практику викладання здоров’язберігаючі технології. Педагогам розроблена та буде використовуватися на кожному уроці пам’ятка

„ГІГІЄНІЧНІ ПОКАЗНИКИ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ УРОК”:
Систематика і взаємозв’язок здоров’язберігаючих технологій, які можуть використовуватися у школі
культури здоров'я

Виділяються декілька груп здоров’язберігаючих технологій, що відрізняються різним підходом до охорони здоров’я і, відповідно, різними методами і формами роботи .

МЕДИКО-ГІГІЄНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Всі проблеми, пов’язані із здоров’ям людини, традиційно відносять до компетенції медиків, до системи охорони здоров’я. І хоча поняття здоров’я - наріжне в медицині, на практиці медики давно вже займаються не стільки здоров’ям, скільки хворобами.

В школі використання профілактичних програм обов’язкове. До медико-гігієнічних відносяться контроль і допомога в забезпеченні гігієнічних умов відповідно до регламентацій ДСанПІН. Лікар і медична сестра школи роблять щеплення учням, надають їм консультації і невідкладну допомогу, проводять заходи щодо санітарно-гігієнічної освіти школярів і педагогічного колективу, стежать за динамікою здоров’я учнів, організовують профілактичні заходи напередодні, наприклад, епідемії грипу і вирішують інші завдання, що відносяться до компетенції медичної служби. Участь медичної сестри необхідна при проведенні медико-психологічних консиліумів, на яких вирішуються питання, що стосуються здоров’я окремих учнів.

Створення в школі стоматологічного, фізіотерапевтичного кабінетів, фітобарів, кабінетів гірського повітря для надання щоденної допомоги школярам і педагогам, проведення занять лікувальною фізкультурою - теж елементи цієї технології .

ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДРОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ

Направлені на фізичний розвиток учнів. До фізкультурно-оздоровчих технологій відносяться: гартування, тренування сили, витривалості, швидкості, гнучкості і інших якостей, що відрізняють здорову, треновану людину від фізично слабкої.

ЕКОЛОГІЧНІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ

Ресурси цієї області здров’язбереження поки недооцінені і слабо задіяні. Виховання у школярів любові до природи, потреби піклуватися про неї, залучення їх до дослідницької діяльності у сфері екології і т. д. володіють і могутньою педагогічною дією, що формує особу, зміцнюючи духовно-етичне здоров’я учнів .

Мета цих технологій: створення екологічно оптимальних умов життя і діяльності людей, гармонійних взаємин з природою. У школі це і облаштування пришкільної території, і зелені рослини в класах, і живий куточок, і участь в природоохоронних заходах.

Самостійним напрямом серед цих технологій є відеоекологія, що займається питаннями психологічного впливу на людину навколишнього середовища, як природною (частіше сприятливою), так і антропогенною (часто несприятливою).

ТЕХНОЛОГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Їх реалізують фахівці з охорони праці, захисту в надзвичайних ситуаціях, будівельники, представники комунальної, інженерно-технічної служб, цивільної оборони, пожежної інспекції і ін. Грамотність учнів з цих питань забезпечується вивченням курсу ОБЖ, педагогів – курсу БЖД, а за забезпечення безпеки умов перебування в школі відповідає директор .

ЗДОРОВ′ЯЗБЕРІГАЮЧІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ найбільш значущі із всіх перерахованих по ступеню їх впливу на здоров’я учнів. Їх головна відмітна ознака - використання психолого-педагогічних прийомів, методів, підходів для вирішення завдань збереження і зміцнення здоров’я учнів і отриманні необхідної професійної підготовки для роботи в цьому напрямі .

Класифікація здров’язберігаючих технологій може будуватися і на інших підставах. По характеру дії вони розділяються на 4 групи:

1. Захисно - профілактичні технології . Направлені на захист людини від несприятливих для здоров’я дій. До таких технологій відносяться: виконання санітарно-гігієнічних вимог, регламентованих ДСанПіН; підтримка чистоти і проведення щеплень з метою попередження інфекцій; обмеження граничного рівня учбового навантаження, що виключає настання стану перевтоми учнів; використання страхувальних засобів і захисних пристосувань в спортзалах з метою профілактики травматизму і т.д. Велика частина того, що в школах традиційно розуміється під здоров’єзберігаючими технологіями, якраз і відноситься до цієї групи .

2.Компенсаторно – нейтралізуючі технології. При їх використанні ставиться завдання заповнити недолік того, що потрібно організму для повноцінної життєдіяльності, або хоч би частково нейтралізувати негативні дії в тих випадках, коли повністю захистити людину від них неможливо. Це, наприклад, фізкультхвилинки і фізкультпаузи, в якійсь мірі нейтралізуючі несприятливу дію статичності уроків, недостатність фізичного навантаження, емоційні розрядки або „хвилинки спокою”, що знижують стресогенні дії, психоемоційну напругу. Йодування питної води і солі дозволяє компенсувати недолік йоду в організмі . Вітамінізація харчового раціону заповнює дефіцит необхідних організму вітамінів: використання амінокислоти гліцину (2 рази на рік - в грудні і навесні) дозволяє укріпити пам’ять школярів і т. д.

3. Стимулюючі технології . Дозволяють активізувати власні сили організму, використовувати його ресурси для виходу з небажаного стану. Типові приклади - температурне гартування, фізичні навантаження. У психотерапії немало прийомів, що допомагають вивести пацієнта із стану депресії, смутку. В рамках педагогічних технік і педагогічної психотерапії вчителі користуються багатьма подібними прийомами на уроках і в позаурочній виховній роботі.

4.Інформаційно-навчальні технології. Забезпечують учням рівень грамотності, необхідний для ефективної турботи про здоров’я, - своє і своїх близьких, допомагають у вихованні культури здоров’я. До таких технологій відносяться освітні, просвітницькі і виховні програми, адресовані учням, їх батькам і педагогам .

По організаційних особливостях здров’єзберігаючі прийоми і методи, що використовуються в освітніх установах, поділяються на ті, що забезпечують, і ті, що реконструюють. Перші створюють необхідні умови проведення освітнього процесу і здебільшого регламентовані в ДСанПіНах. Другі націлені на те, щоб внести нові елементи, умови, не передбачені нормативними документами. Наприклад, створення в школі фітобару, кабінету фізіотерапії, кольорового підсвічування в класах, аудіосупроводу уроків, оздоровчо-психологічних тренінгів для учнів і вчителів і т.д.

Основну групу технологій здров’язберігаючої педагогіки складають освітні здров’язберігаючі технології, які підрозділяються на 3 підгрупи :

- організаційно-педагогічні технології, що визначають структуру навчального процесу, частково регламентовану в ДСанПіНах, яка запобігає перевтомі, гіподинамії і іншим дезадаптаційним станам;

- психолого- педагогічні технології пов’язані з безпосередньою
роботою вчителя на уроці, впливом, який він виявляє всі 45 хвилин на своїх учнів;

- навчально- виховні технології, що включають програми по навчанню грамотній турботі про своє здоров’я і формуванню культури здоров’я, мотивації їх до ведення здорового способу життя, попередження шкідливих звичок, що передбачають також проведення організаційно-виховної роботи з школярами після уроків, освіта їх батьків.

Окреме місце займають ще 2 групи технологій, що традиційно реалізовуються поза школою, але які останнім часом все частіше включаються в позаурочну роботу школи:

- соціально адаптуючі і особистісно розвиваючі технології, що забезпечують формування і зміцнення психологічного здоров’я учнів (тренінги, програми соціальної і сімейної педагогіки );

- лікувально –оздоровчі технології складають самостійну медико-педагогічну область знань: лікувальну педагогіку і лікувальну фізкультуру, дія яких забезпечує відновлення фізичного здоров’я школярів.

ТЕХНОЛОГІЇ ПІДВИЩЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ УЧНІВ У НВП

Модель екологічно комфортного освітнього середовища з використанням технології підвищення працездатності школярів реалізується шляхом оптимізації і гуманізації навчального процесу, які можливі через :

- проведення занять на природі (у сприятливу пору року);

- застосування різнорівневого навчання (для учнів різного рівня засвоєння навчального матеріалу, прояв креативності);

- глибоку диференціацію та індивідуалізацію навчання з урахуванням психічного стану дитини (робота психологічної служби);

- широке використання сучасних педтехнологій (інформаційно-комп’ютерні, проектні, групові, нестандартні уроки, уроки дистанційні (робота Інтернетплатформи);

- розвиваюче навчання, яке націлене на актуалізацію пізнавальної діяльності учнів;

- формування життєвих компетентностей (пізнавальної, особистісної, самоосвітньої та саморозвитку, соціальної, полікультурної, комунікативної, інформаційної, продуктивної творчої діяльності);

- забезпечення позитивної мотивації навчання шляхом створення можливості успіху для кожного учня (ситуація успіху) ;

- доцільна дозованість обсягу домашніх завдань із метою запобігання перевантаження учнів .

З.Дубнюк, директор Братської ЗОШ I-III ступенів
(з виступу на педагогічній раді)

ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ЗДОРОВ’Я МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

На основі аналізу ключових понять фізкультурно оздоровчої роботи сформульовано визначення поняття „технологія розвитку основ здоров’я молодшого школяра засобами фізичної культури”, яке надає уявлення про стратегічні завдання особистісно орієнтованого підходу до інтеграції фізичного, психічного та духовного розвитку учня в системі фізичного виховання початкової школи.

Ключовими словами при розгляді цього питання є: здоров’я, здоровий спосіб життя, фізична культура особистості, педагогічна технологія, молодший школяр, фізичне виховання.

Протягом останнього десятиріччя в Україні склалися такі соціально-економічні умови, які призвели до різкого погіршення стану здоров’я дітей різного віку, негативного їхнього ставлення до основних принципів здорового способу життя. З огляду на це, у сучасних педагогічних дослідженнях підкреслюється важливість цілеспрямованого вирішення завдань формування у підростаючого покоління свідомого і відповідального ставлення до власного здоров’я, вдосконалення фізичного розвитку та стану.

На вирішення цих проблем звертає увагу Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту, в якій до основних завдань держави відноситься вдосконалення системи фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах. При цьому підкреслюється, що фізична культура, маючи великий потенціал, не тільки надає покращення фізичної підготовленості, здоров’я, але й як засіб формуючого впливу на особистість учня, як ніяка інша галузь діяльності, може бути направлена на вирішення психофізичних, естетичних, соціально-психологічних завдань.

В даний час інноваційна діяльність в галузі освіти здійснюється в контексті особистісно орієнтованого підходу через впровадження технологій, відмінною рисою яких є визнання учня як самоцінності, як носія суб’єктивного досвіду, через призму якого він сприймає педагогічних вплив. Але вказаний потенціал майже не використовується в практиці фізичного виховання учнів. Тому проблеми впровадження особистісно орієнтованих технологій фізичного виховання в практику діяльності освітнього закладу, є актуальними.

Потреба в конкретних формах руху формується в процесі виконання учнями певних соціальних функцій, тобто рухома активність є змінною функцією в ході онтогенезу і обумовлена як біологічними, так і соціальними факторами. Це означає, що вона формується індивідуально в процесі громадянського виховання. Завдання фізичного виховання – спрямувати цей процес в поле культури, забезпечуючи поступове накопичення особистістю цінностей фізичної культури, пріоритетними серед яких є здоров’я. Важливим у цьому зв’язку виступає період молодшого шкільного віку (сенситивний період), коли закладаються основи формування цілісного ядра особистості як концентрованого відбиття смислів людського буття в багатогранній культурі людини.

В своїй роботі реалізовую ідеї реформування системи шкільного фізичного виховання, суттю яких є змінення його змісту з урахуванням біологічних і педагогічних закономірностей управління фізичним станом організму учня під час навчального процесу. Хоче ще й досі до кінця не визначені поняття технології та провідні завдання і функції особистісно орієнтованого фізичного виховання, ефективність впливу яких на соціальну, духовну і психічну сферу учня багато в чому залежить від планування(стратегії), а також правильного вибору методів і засобів (тактики) управління фізкультурно-педагогічним процесом.

Здоров’я є поняття багатогранне, єдине його визначення ще не сформульовано і нараховує більш ніж 60 різних варіантів , що пояснюється відсутністю в науці закінчених уявлень про самого носія здоров’я – людину, як складне і суперечливе явище природи.

У загальноосвітніх школах використовують визначення здоров’я за такими показниками :
- фізичне (соматичне) здоров’я – медичні показники, фізичний розвиток, функціональний стан, фізична підготовленість, темпи біологічного та статевого розвитку учнів тощо;

- психічне здоров’я – відсутність психічних захворювань, наявність гармонії між різними рівнями організації психіки, наявність резерву психічних можливостей та оптимальний психічний стан;

- соціальне здоров’я – соціальна захищеність, права людини на вільний вияв і реалізацію своїх біологічних і соціальних можливостей. Однак цілісна оцінка здоров’я має на увазі не тільки єдність організму, оскільки характер виявів показників здоров’я залежить також від особистісних якостей людини, усвідомленості поведінки, що приносять зміцнення, або шкоду здоров’ю. Тому в цілісній оцінці здоров’я необхідно врахувати особистісні можливості, які можуть бути представлені як рівень морально-вольових і ціннісно-мотиваційних установок .

В оцінці стану індивідуального здоров’я виділяють дві сутнісні сторони, одна із яких відбиває дієву сферу життєдіяльності людини, друга – результуючу . Здоров’я учня розглядається як процес збереження та розвитку фізіологічних, біологічних та психічних функцій. При цьому стверджується, що розвиток здоров’я – це не тільки спосіб організації всіх сторін життєдіяльності, направлених на виконання норм та правил здорового способу життя, але й напрацювання у учня цінностей, пріоритетними серед яких є здоров’я та на цій основі вибір особистістю своєї поведінки в різних сферах діяльності, що дозволять будувати фізичні, психічні та соціальні відносини.

Одним із найефективніших та доступних засобів зміцнення та розвитку основ здоров’я дітей є на сьогодні фізична культура, яка формує здоровий спосіб життя (ЗСЖ).

ЗСЖ визначається як сукупність форм і способів повсякденного культурного життя особистості, яке ґрунтується на моральних нормах, цінностях та практичній діяльності, спрямованій на зміцнення адаптивних можливостях організму. У такому підході особистість учня постає не тільки як об’єкт зовнішніх зусиль учителя, а і як суб’єкт активної діяльності щодо
засвоєння норм загальнолюдської культури, а ЗСЖ це рівень, якість, стиль та уклад життя.

Це означає, що розвиток учня та його здоров’я є процесом динамічним і тією категорією, що управляється, тобто на нього можливо цілеспрямовано впливати засобами фізичної культури та досягати певного ефекту. Завдання фізичного виховання полягає не тільки в конкретному впливі на організм учня, але й формуванні у нього стійких мотивацій до ЗСЖ, а в загальному підході – виховання його особистої фізичної культури.

„Фізична культура – це частина (підсистема) загальної культури людства, яка являє собою творчу діяльність по засвоєнню минулих і створенню нових цінностей переважно у сфері розвитку, оздоровлення і виховання”. З іншого боку фізична культура визначається як „сукупність досягнень суспільства у раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямованого фізичного та духовного удосконалення людини”.

З метою розвитку, виховання й удосконалення людини, фізична культура використовує можливості індивідума, природні чинники, конкретні наукові результати медицини, гігієни, анатомії, фізіології, психології, педагогіки і т.ін. Фізична культура органічно втілюється в усі відносини людства, виконуючи гуманістичну та культуротворчу місію, що сьогодні, у період реформування освіти, має особливе значення.

Розглядаючи фізичну культуру у більш вузькому значенні маємо таке визначення: „фізична культура особистості” як „сукупність властивостей людини, які набуваються у процесі фізичного виховання і вираження в її активній діяльності, спрямованій на всебічне удосконалення своєї фізичної природи та ведення здорового способу життя”.

Очевидно, що таке розуміння значення особистої фізичної культури постає актуальним по мірі зростання та накопичення потенціалу соціокультурного розвитку особистості, що детермінує процес пошуку, становлення та присвоєння ціннісних орієнтацій у галузі фізичної культури.

Молодший шкільний вік є частиною цілісного вітального циклу, в рамках якого відбувається формування фундаменту (основ) здоров’я учня. Ця обставина слугує додатковою причиною звернення до сучасних оздоровчих технологій. Технологічний підхід до навчання передбачає точне інструментальне управління навчальним процесом та гарантоване досягнення поставленої мети і уявляє собою „впровадження в педагогіку системного мислення”. При цьому поняття „освітня технологія” є більш ширшим, ніж поняття „педагогічний процесс”, оскільки освіта включає, окрім педагогічних, ще й соціальні, культурологічні психолого-педагогічні, медико-педагогічні та інші аспекти .

Аналіз сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій, смислового змісту категорій педагогіки – це освіта, навчання, виховання, формування, розвиток показує, що тільки дві із них – формування і розвиток можуть бути використані в якості змістовної основи фізкультурно-оздоровчих технологій в початковій школі. Як вказує О. Дубогай фізичний розвиток і здоров’я молодшого школяра потребує „...знайти, підтримати, розвинути індивідуальність, механізми самореалізації, самозахисту, самовиховання, потрібні для становлення особистості та її взаємодії з іншими, з природою, культурою, цивілізацією” . Але первинною ознакою, що визначає всю стратегію педагогічної діяльності в
освітньо-розвиваючому просторі фізичної культури молодшого школяра є розвиток, що слугує логічною підставою для надання оздоровчій технології життя учня періоду початкової школи назви – „розвиток основ здоров’я”. Реалізація потенційного розвитку здо-
ров’я молодшого школяра в рамках традиційної педагогічної парадигми неможливо, так як передбачає зміну направленості мети та, як наслідок, модернізацію змісту складових її компонентів. Це означає відхід від початкової направленості педагогічного процесу лише на збереження здоров’я учнів, на користь його зміцнення, розвитку, тобто перехід від здоров’язберігаючої педагогічної системи до технології розвитку основ здоров’я молодшого школяра, методологічною основою якої є здоровий спосіб життя.
Ефективність педагогічної технології в фізкультурній освіті детермінується впливом фізичних вправ, природних і соціальних факторів, які в сукупності відіграють важливу роль у формуванні акмеологічного рівня морфофункціонального і психофізичного удосконалення особистості учня в процесі засвоєння ним цінностей фізичної культури. Влив ціннісних аспектів фізкультурно-оздоровчої діяльності на розвиток фізичного і інтелектуального потенціалу учня в освітньому просторі має об’єктивний характер, але його специфіка полягає в тому, що він може підсилитися, або зменшитися в залежності від активності конкретної особистості (учня, учителя тощо), яка в певних умовах може свідомо впливати на протікання цього процесу.

Підсилення мотивації до фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів можливе при виконанні наступного: комплексному підході до вирішення проблеми оптимізації огранізаційно-методичного, інформаційно-освітнього, кадрового та матеріального забезпечення; умові впровадження в практику фізичного виховання засобів, які підсилюють процеси самовиховання і самовдосконалення; стимулюванні потреби учнів в творчій діяльності на когнітивному, емоційному та моторно-поведінковому рівнях.

Таким чином, формуючий потенціал фізичної культури молодшого школяра характеризується не стільки станом його громадянського здоров’я та кількісними параметрами фізичного розвитку, скільки досягненнями оптимального рівня „тілесних кондицій, здоров’я та активної позиції в задоволенні інтересів і потреб в рухомій активності”. Все вище зазначене дозволяє сформулювати визначення поняття „технологія розвитку основ здоров’я молодшого школяра засобами фізичної культури”. Це комплекс педагогічного забезпечення готовності особистості до розвитку фізичної культури, яка є інтегральною характеристикою особистості та виявляється через стан громадянського здоров’я (рівень та характер захворюваності), фізичного здоров’я (фізичний розвиток, функціональний стан систем організму, фізична підготовленість) та мотивації до здорового способу життя і рухової активності. В цьому контексті здоровий спосіб життя розглядається як рухома, динамічна, заснована на ціннісних орієнтаціях особистості програма проективного характеру. Ця програма є сукупністю форм і способів повсякденного культурного життя особистості і передбачає її розвиток засобами фізичної культури у відповідності з особливостями вікового розвитку моторики та психіки учня, його індивідуальними морфофункціональними особливостями, фізкультурними нахилами та інтересами.

Визначають основні психолого-педагогічні умови педагогічного забезпечення, які сприяють становленню готовності учня до отримання заданих якостей, що формуються результатом
доцільної системи педагогічних впливів та умов життєдіяльності. Ці умови можливо представити у наступному узагальненому вигляді: аксіологічна забезпеченість; інформаційна забезпеченість; діяльнісна забезпеченість; особистісні умови. Поняття готовності учня до того чи іншого виду діяльності розглядаються як певний психологічний стан учня (стан психологічної готовності) та особистісну освіту, що забезпечує ефективність діяльності (стан особистісної готовності).

Вищезазначене дозволяє зробити висновки: педагогічне забезпечення готовності учня до розвитку фізичної культури це є формування особливого особистісного стану учня в процесі фізичного виховання, що надає ту нову цілісну якість, яка полягає в
наявності мотивів, орієнтованих на ЗСЖ та рухову активність, у володінні спеціальними знаннями, вміннями, навичками, рефлексією, котрі вкрай важливі для його фізкультурно-оздоровчої діяльності. Це означає, що результативність готовності особистості до розвитку фізичної культури вбачається у мотиваційному, когнітивному, операційному та рефлексивному її компонентах .

Мотиваційний компонент готовності учня визначається як комплекс взаємопов’язаних мотивів учня до занять фізичною культурою та ведення ЗСЖ. Когнітивний компонент характеризується кількістю і якістю засвоєних знань із комплексу дисциплін, які інтегрує предмет „Фізична культура”. Операційний компонент характеризується сформованою системою умінь і навичок, які використовуються учнем у фізкультурно-
оздоровчій діяльності. Рефлексивний компонент готовності знаходить свій вплив у наявності в учня вмінь аналізувати наслідки, позитивні надбання в процесі фізичного виховання. При цьому кожна із умов педагогічного забезпечення є визначальною для певного компоненту готовності: аксіологічна забезпеченість – для мотиваційного, інформаційна – для когнітивного, діяльнісна – для операційного, особистісні умови – для рефлексивного компонентів, але частково впливає і на всі інші компоненти, вносячи певний внесок у формування цілісної готовності до розвитку особистої фізичної культури.

Поняття „технологія розвитку основ здоров’я школяра” є
продуктивним для теорії і методики фізичного виховання, так як орієнтує на напрацювання у школярів педагогічними засобами і методами цінностей, пріоритетними серед яких є здоров’я та мотивації до ЗСЖ. Такий підхід відповідає виниклій нещодавно міждисциплінарній галузі науки – „педагогіці здоров’я”, принципами функціонування якої є антропоцентричність, інтегрованість, гуманістичність . Реалізація запропонованого підходу потребує відповідної програми дій – проектування технології (розробки моделі технології, яка повинна включати: дидактичні принципи; програмно-нормативну базу; засоби, методи, форми та механізми її здійснення на практиці).

Отже сформульовано визначення поняття „технологія розвитку основ здоров’я школяра”, яке надає системне уявлення про стратегічні завдання особистісно орієнтованого підходу до інтеграції фізичного, психічного та духовного розвитку учня в системі фізичного виховання початкової школи. Розвиток основ здоров’я учня в такому процесі необхідно спроектувати та практично реалізувати як „комплекс педагогічного забезпечення готовності особистості до розвитку фізичної культури” через інноваційну педагогічну технологію, а педагогічне проектування розглядати як програму реалізації такої технології.

І.Карабут, вчитель фізичної культури
Братської ЗОШ I-III ступенів
(з виступу на батьківській конференції)

УПРАВЛІННЯ ОЗДОРОВЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ШКОЛИ
Зараз питання здоров'я та здоровий спосіб життя не займають, на жаль, перше місце в ієрархії потреб і цінностей людини в нашому суспільстві
Проблема збереження здоров'я населення все більш чітко усвідомлюється представниками системи освіти як професійно значуща. Це пояснюється, насамперед, тим, що саме поняття „здоров'я” стало трактуватись більш широко, ніж проста відсутність захворювання, у нього все частіше вкладається соціокультурний зміст: сучасні визначення здоров'я включають такі компоненти, як суб'єктивне благополуччя та відповідальна поведінка. Здоров'я дитини, її фізичний і психологічний розвиток, соціально-психологічна адаптація у значній мірі визначаються умовами її життя, насамперед умовами її життя у школі. На роки навчання дитини у школі припадає період інтенсивного розвитку організму.
За висновками Інституту вікової фізіології, у багатьох дітей часу, вільного від школи та шкільних занять, просто немає. Їхній робочий день, особливо у старших класах, перевищує тривалість робочого дня дорослих і складає 12-14 годин.
За останні роки з'явилось багато нових предметів, збільшився обсяг інформаційних навантажень, різко зросли інтенсивність та емоційна напруга навчального процесу; безумовно, погіршення стану здоров'я школярів не можна пов'язувати тільки з негативним впливом „шкільних факторів”. Необхідно враховувати і несприятливі соціально-економічні умови життя багатьох родин, і негативний вплив економічних факторів, і порушення стану здоров'я, і знижений адаптивний ресурс більшості дітей-учнів першого класу, якість харчування, спадковість і низку інших факторів. Це визначає важливість і значущість шкільних факторів ризику.
Варто відмітити, що саме в Росії вперше був уведений лікарський нагляд за школами, визначені рекомендації організації шкільного життя.
У радянській школі величезну увагу даному питанню приділяв В. Сухомлинський (50-60-і роки XX ст.). Він переконливо доводить, що й уповільнене мислення, і недостатня успішність - усе це обумовлено станом здоров'я дитини.
В. Сухомлинський, як і багато інших педагогів, уважає, що у структурі діяльності вчителя значне місце повинна займати турбота про здоров'я учнів.
Величезний інтерес до здоров'язбереження в сучасній педагогічний науці представлений працями М. Стригіна, Г. Зайцева, Н. Фоміна й інших учених.
Було би помилковим твердження про те, що школа не шукає виходу із ситуації, що створилась. В останні десятиліття були розпочаті спроби створення школи служби здоров'я (валеологічної служби), підготовки фахівців для школи, „відповідальних за здоров'я”, пропонувались, апробувались різні форми та технології профілактики та зміцнення здоров'я. У багатьох школах ведеться спеціальна робота з формування культури здоров'я. Але, як правило, школа вибирає один із напрямів роботи зі зміцнення та збереження здоров'я.
При такому підході „шкільні” причини виникнення порушень здоров'я не ліквідуються, лише робляться спроби знизити їх негативний вплив. Ефективність цієї роботи може бути тільки при комплексній системній роботі, розумному та професійному підході до даного питання.
Необхідно формувати знання учнів про психофізіологічні можливості свого організму, формувати мотивацію на здоров'я, активно сприяти самоствердженню учнів. Тому для успішного рішення задач важливо сформувати здоров'язберігаючу культуру школяра.
Вибір проблеми, над якою працює школа, продиктований необхідністю в даний час забезпечення школяреві позиції суб'єкта діяльності; формування в нього основних здоров'язберігаючих понять, розвитку потреби у формуванні мотивації на здоров'я, а також формування знань учнів про психофізіологічні можливості свого організму.
Основними принципами формування здорового способу життя вважаються такі:
• гуманізм;
• природовідповідність;
• культуровідповідність;
• цілісність і єдність;
• включення особистості у значущу діяльність;
• безперервність;
• достатність.
Таким чином, педагогічне осмислення проблеми управління організацією навчально-виховної роботи школи з формування здорового способу життя та зміцнення здоров'я учнів дозволило виявити ряд протиріч між:
• об'єктивною необхідністю формування здорового способу життя та недостатньою розробленістю даної проблеми в педагогічній науці;
• прагненням учнів до самореалізації в систематичній оздоровчій діяльності та відсутністю цілеспрямованої роботи над системою формування здорового способу життя учнів;
• необхідністю організації роботи зі здорового способу життя у процесі навчання та недостатнім рівнем убезпечення педагогічних умов, що забезпечують цю діяльність.
Завдання для вирішення проблеми:
• сприяти формуванню здоров'язберігаючих технологій;
• розробити систему оздоровлення учнів, комплекс організаційних форм і методів діяльності, спрямованих на збереження й поліпшення здоров'я учасників освітнього процесу;
• упровадження організаційних основ діяльності системи освіти з формування духовно й фізично здорової особистості учнів;
• поліпшення якості освітнього процесу й формування стійкого інтересу до потреби в отриманні навичок здорового способу життя;
• реалізація програм з формування здорової особистості в умовах освітнього процесу;
• прийняття управлінських рішень з регулювання й корекції факторів, що впливають на самопочуття та здоров'я учня.
Якщо у школі дотримуються санітарно-гігієнічних норм, проводиться системна фізкультурно-оздоровча робота, робота з батьками з дотримання єдності вимог до здорового способу життя, регулярний перевірочний огляд, ведеться пропаганда здорового способу життя, організуються регулярне харчування, позитивна мотиваційна обстановка на уроках, то це все буде сприяти поліпшенню самопочуття та здоров'я учнів.
Для досягнення мети педагогічному колективу треба вирішити такі задачі:
• вивчити психолого-педагогічну й методичну літературу з формування здорового способу життя та розвиток культури здоров'я учнів;
• розкрити сутність, визначити структуру управління та змісту процесу формування здорового способу життя й розвитку культури здоров'я учнів;
• проаналізувати й узагальнити результати роботи з управління виховально-оздоровчою діяльністю школи;
• забезпечити успішне формування здорового способу життя школярів;
• прийняти управлінські рішеня з регулювання й корекції факторів, що впливають на самопочуття та здоров'я учнів;
• розробити систему впровадження програм для учнів (уроків здоров'я, лекцій, „круглих столів”, тренінгів);
• організувати роботу з дітьми в позаурочний час (дні здоров'я, оздоровчі табори й т. д.);
• організація й забезпечення фізкультурно-оздоровчої роботи, підвищення рухової активності;
• динамічні паузи, години активного відпочинку;
• упровадження оздоровчих заходів у організацію навчального процесу;
• використання лікувальних і оздоровчих процедур.
Здоров'я нації, здоровий спосіб життя, здорова особистість - слова, що часто звучать сьогодні в нашому суспільстві. Ми неодноразово чули, що оздоровлення потребують наша держава, економіка, політичні відносини, люди. Школи (і взагалі система освіти) теж страждають хронічними захворюваннями. Одні зірковістю, інші - інфантилізмом, треті - агресивністю, четверті - нервовою перенапругою....
Що таке „здорова” школа? Напевно, ця така установа, в якій праця й навчання радісні, в якій немає фізичного та психічного насильства, в якій виключається варварське вторгнення в життя особистості. Це дім, де життя організоване природовідповідно, за принципами співіснування та співробітництва. Це місце, де людина не відчуває себе неповноцінною, самотньою та покинутою.
У психології описані критерії здорового розвитку особистості. Серед них:
• ставлення до іншої людині як самоцінності;
• здатність до самовіддачі та любові;
• творчий характер життєдіяльності;
• потреби в позитивній свободі;
• здатність до вільного волевиявлення;
• віра у здійсненність наміченого;
• внутрішня відповідальність перед собою й іншими, перед минулими та майбутніми поколіннями;
• прагнення до отримання загального змісту свого життя.
На хвилину уявімо собі такого випускника школи: цілісного, духовно багатого, люблячого, творчо-діяльнісного, позитивно налаштованого, відповідально-вільного, самостійного, розуміючого самотворення як головний зміст свого життя. Міф? Звичайно, навряд чи в реальності можна зустріти настільки виховану молоду людину. Це ідеал. А ідеал нам потрібний потім, щоб не збитися з правильного шляху - створення такої системи освіти, що веде до формування здорової особистості.
Соціальна важливість і необхідність вирішення проблем зміцнення здоров'я учнів у процесі навчання й виховання випливає зі стратегії стійкого розвитку та державної політики.
Проте, за даними Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров'я , тільки 4-5 % випускників шкіл можна назвати практично здоровими. Cьогодні склалось явне протиріччя між необхідністю готувати духовно й фізично здорових людей і змістом роботи освітньої установи.
Необхідність оздоровлення підростаючого покоління відбита в ряді принципів Декларації про права дитини, прийнятої генеральною асамблеєю ООН.
Серед практично здорових школярів більше 65 % мають морфофункціональні захворювання.
Поширеність гіподинамії серед школярів досягла 80 %.
Відбувається неухильне «омолодження» алкоголізму, наркоманії.
Серед учнів росте кількість девіацій або хвороб поведінки.
У документах Всесвітньої організації охорони здоров'я зайняли міцне місце такі пов'язані зі школою терміни, як „шкільний стрес”,”дидактогенія”, ”школофобія” й ін. Цими термінами позначаються прояви неврозів, що вибивають учнів з нормального життя, призводять до категоричних відмовлень від відвідування занять.
Таким чином, в останні роки загострилась проблема стану здоров'я учнівської молоді.
Родина недостатньо уваги приділяє вихованню дітей, особливо підлітків, школа ледь справляється з навчанням.
У сформованій обстановці проблема оздоровчого виховання у школі стала особливо гострою.
Сучасний стан здоров'яформуючої освіти й виховання суспільства дозволяє виявити явне протиріччя між позитивними установками та реальним рівнем оздоровчого виховання особистості. У зв'язку з цим проблема формування культури здорового способу життя є однією зі складних і ключових проблем у педагогіці. Розкриваючи її, нам необхідно розглянути суть таких понять, як здоров'язберігаючі технології, спосіб життя, культура здоров'я.
У тлумачному словнику мови „здоров'я - це правильна, нормальна діяльність організму, його повне фізичне та психічне благополуччя”.
Психолого-педагогічний словник бере до уваги відповідність здоров'я навколишньому середовищу „стану організму, що характеризується його врівноваженістю з навколишнім середовищем і відсутністю яких - або хворобливих змін”.
З наведених визначень видно, що поняття „здоров'я” відбиває якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища та представляє підсумок процесу взаємодії людини та середовища проживання, сам стан здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних і соціальних) і внутрішніх (духовність, спадковість, стать, вік) факторів.
Учені дійшли висновку: проблема способу життя стає провідною в рішенні задач збереження та збільшення здоров'я.
Розрізняють такі компоненти здоров'я:
• соматичне;
• фізичне;
• психічне;
• соціальне;
• духовно-особистісне.
Наступне поняття, яке необхідно розглянути, - це здоров'язберігаючі технології. „Поняття „здоров'язберігаючі технології” поєднує в собі всі напрями діяльності установи освіти з формування, збереження та зміцнення здоров'я учнів”. Дійсно, мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожний школяр повинен одержати за час навчання знання, що будуть затребувані ним у подальшому житті.
Досягнення названої мети може бути здійснене за допомогою здоров'язберігаючих технологій, що розглядаються як сукупність прийомів і методів організації навчально-виховного процесу без збитку для здоров'я школярів і педагогів.
Вивчення педагогічної літератури з питань валеології виявило два опорних поняття: „здоров'я” та „спосіб життя”. Причому останнє поняття розглядається як головна причина збереження або втрати здоров'я. Спосіб життя відноситься до соціально-біологічних факторів; його компонентами служить група показників: рівень, якість і стиль життя. Рівень життя обумовлений економічними можливостями людини. Якість життя визначається ступенем запиту й комфортабельністю задоволення людських потреб. Неважко здогадатися, що обоє ці показника способу життя людини залежать від матеріально-економічних умов життя суспільства й кожної родини. Тут школа відразу зробити нічого не може. Тим часом стиль життя складається на основі психологічних і психофізіологічних особливостей поведінки особистості. І ось де величезне поле діяльності для школи. Саме школа може навчити дітей із самого раннього років життя так себе любити, так піклуватись про своє здоров'я, так поводитись, виховуватись, щоб у дорослому житті в нас рівень і якість життя стали високими.
В останні роки фахівці звертають особливу увагу на те, щоб у систему виховання загальної культури людини було включено в якості її невід'ємного компонента виховання культури здоров'я учнів освітньої установи.
Вивчення позитивного досвіду й формування наукового розуміння культури здоров'я учнів є актуальною проблемою.
• Культура здоров'я виражається в конструктивній поведінці людини, що сприяє попередженню й подоланню хвороб.
• Ціннісний потенціал культури здоров'я - це сукупність духовно-моральних суспільних цінностей.
• Цінністю культури здоров'я стає активне тривале життя з реалізацією внутрішнього потенціалу.
• Основа культури здоров'я - усвідомлене ціннісне ставлення людини до власного здоров'я.
• Необхідністю для формування культури здоров'я є ведення здорового способу життя.
• Показник культури здоров'я - загальна культура людини, виражена в достатньому рівні фізичного, психічного, духовно-морального та соціального розвитку.
Культура здоров'я - складова частина базової культури особистості, що відбиває усвідомлене ціннісне ставлення людини до свого здоров'я, виражена в достатньому рівні фізичного, психічного, духовно-морального та соціального розвитку, заснована на веденні здорового способу життя.
Педагог повинен обов'язково враховувати у своїй роботі той факт, що культура здоров'я складається із трьох складових елементів: когнітивного, креативного, конативного.
Безумовно, культура здоров'я молоді на високому рівні не з'являється сама собою, а розвивається в результаті активної систематичної роботи учнів над собою та цілеспрямованою взаємодією з оточуючими людьми, а особливо з педагогами. Тому процес виховання культури здоров'я підростаючого покоління передбачає наявність викладача, який має високий рівень культури здоров'я як важливої складової його загальної та професійної культури.
У концепції модернізації освіти говориться: „Провести оптимізацію навчального, психологічного та фізичного навантаження учнів і створити в освітніх установах умови для збереження та зміцнення здоров'я учнів, у тому числі за рахунок:
а) реального розвантаження загальної освіти;
б) використання ефективних методів навчання;
в) підвищення питомої ваги та якості занять фізичною культурою;
г) організації моніторингу стану здоров'я дітей і молоді;
д) поліпшення організації харчування учнів;
е) раціоналізації діяльності дозвілля, канікулярного часу й літнього відпочинку дітей і молоді.
Ідеологія здоров'яформуючої освіти (ціннісна аксіологічна основа) базується на об'єднанні етичного соціального гуманізму, що є новим типом гуманістичної свідомості, характерного для XXI століття. Тому завжди здоров'яформуюча освіта є сучасною гуманістичною освітою.
Місія школи, що реалізує ідею здоров'яформуючої освіти, полягає у створенні особливого освітнього середовища, яке би провокувало процес формування у вихованців позитивної стійкої індивідуальної картини здоров'я як необхідної умови їхньої життєздатності.
Ця індивідуальна картина здоров'я повинна мати такі характеристики:
• теологічність;
• високий загальний рівень свідомості свого життя;
• перевагу ціннісної регуляції над споживчою;
• локалізацію провідних значеннєвих орієнтирів у майбутньому та сприйняття свого життя в сьогоденні як цікавого, емоційно насиченого й наповненого змістом.
Тільки в цьому випадку відбудеться перетворення культуроутворюючого символу „здоров'я” у сенс життя учнів, тому що індивідуальна картина здоров'я стане значеннєвою системою особистості.
Таким чином, на підставі вивченої літератури з валеології, здоров'язберігаючих технологій, культури здоров'я, постанов і рішень уряду, можна зробити висновок, що одна з найважливіших проблем освіти сьогодення - це проблема орієнтації всієї системи освіти на здоров'язберігаюче навчання й виховання.
Вона, без усяких натяжок і перебільшень, може бути названа проблемою номер один як за актуальністю сьогодні, так і за статистичним значенням для розвитку освіти на доступне для огляду майбутнє.
В.Колошва, заступник дректора Братської ЗОШ I-III ступенів
(з матеріалів педагогічного консиліума)
ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Серед інноваційних оздоровчих технологій для дітей молодшого шкільного віку слід виокремити: фітболгімнастику, художню гімнастику, пальчикову (вправи, ігри, картинки), дихальну та звукову гімнастику, імунну гімнастику, гідроаеробіку, психогімнастику (вправи, ігри, етюди, пантоміми) тощо. За останні роки популярності набуло застосування в практиці роботи школи оздоровчих технологій, що використовуються з профілактично-лікувальною метою, серед них можемо виділити наступні: фітотерапія (чаї, коктейлі, фітомішечки); аромотерапія (ароматизація приміщення); вітамінотерапія (вітамінізація страв).

Як показала практика, досить ефективним є впровадження у процеси життєдіяльності дитини оздоровчих технологій терапевтичного спрямування, до яких відносяться: арттерапія, піскова терапія, казкотерапія, ігрова терапія, сміхотерапія; музична терапія; кольоротерапія, тощо. У щоденному житті дитини варто використовувати різноманітні оздоровчі технології. Нетрадиційна методика фітболгімнастики є чи не найпростішою у застосуванні та викликає велике емоційне задоволення у дитини.

Фітболгімнастика включає виконання гімнастичних вправ на великих надувних еластичних м’ячах різного діаметру і конфігурації. Гімнастичні м’ячі та їх аналоги є багатофункціональним обладнанням, що забезпечує реалізацію загальнорозвивальних і профілактичних завдань. Ці м'ячі являють собою пусті гумові камери, які мають якості еластичності, незвичайної форми, яскраве забарвлення, приємний запах, спеціальну поверхню, що не дозволяє легко зсковзнути з м'яча. Перераховані якості гімнастичних м'ячів допомагають створити позитивну емоційну атмосферу, викликати жвавий інтерес у дітей до виконання фізичних вправ і рухів. Спільна робота рухового, вестибулярного, зорового і тактильного аналізаторів, що включаються при виконанні вправ з м’ячем, підсилює якість виконання рухів. Рухові дії з гімнастичними м’ячами зміцнюють м’язи спини й черевного пресу, але головне формують навички правильної постави. Крім того, така діяльність сприяє вдосконаленню функцій рівноваги і рухового контролю, а також зміцненню та розслабленню груп м'язів і можуть бути використані для тренування серцево-судинної та дихальної систем. Гімнастичні м'ячі ефективно застосовувати також і в роботі з дітьми, які мають відхилення в стані здоров'я: при порушенні координації рухів; при надлишковій вазі; при захворюваннях органів дихання; при слабкості м'язів; при порушеннях постави тощо. Проте, ця робота вимагає від вчителя врахування певних особливостей. Наприклад, при порушеннях постави у дітей стрибки на м'ячі слід включати тільки в кінці комплексу фітболгімнастики, а саме, після вправ, що зміцнюють відповідні групи м'язів. При виборі м'ячів для фітболгімнастики необхідно пам'ятати про їх оптимальні розміри: - для дітей 6 років - діаметр 50 см; - для дітей 7-8 років - діаметр 55 см. Варто звернути увагу і на колір обраного м’яча, оскільки кольорова гама по різному може впливати на психічний стан і фізіологічні функції організму людини. Теплий колір (червоний, жовтогарячий) підвищує активність, підсилює збудження центральної нервової системи. Холодний колір (синій, фіолетовий) навпаки заспокоює. Жовтий і зелений кольори сприяють прояву витривалості. Врахування цього аспекту у підборі обладнання для фітболгімнастики надасть можливість різноманітно впливати на психоемоційний стан дитини. Вправи на м’ячах можна використовувати у навчально-виховному процесі під час різних організаційних форм роботи з дітьми як на заняттях з фізичної культури, фізкультпаузах, валеохвилинках, святах, розвагах тощо, так і на прогулянках. Це сприятиме забезпеченню активної й змістовної рухової діяльності дітей та їхнього оздоровлення.

Вправи фітболгімнастики можливо виконувати з різних вихідних положень: сидячи на м’ячі, лежачи на м’ячі обличчям вниз з опорою на кисті рук та стопи ніг, стоячи, тримаючи м’яч в руках. Для уникнення перевтоми дітей під час виконання певної вправи важливо враховувати фізіологічні особливості розвитку дитини дошкільного віку. Наприклад, дітям складно утримувати рівновагу на великому м'ячі, тому тривалість виконання вправи, сидячи на м'ячі, повинна бути: для дітей 6 -7 років не більше 5-7 хв. Фітболгімнастику можна використовувати в усіх вікових групах, проводиться вона як з класом, так і по підгрупам (5-7 чоловік) та індивідуально.
Підвищує ефективність виконання фізичних вправ на м’ячах використання музичного супроводу, художнього слова та наявність сюжету, яким об’єднані всі рухові дії. Зокрема, обирати сюжети можна з літературних джерел (оповідання, казки, віршовані твори); з навколишнього життя (побут, трудова діяльність дорослих, об’єкти та явища природи. Використання сюжету забезпечує ігровий характер рухів, що в свою чергу, надає їм привабливості і виразності. Саме завдяки цьому у дітей підвищується інтерес до виконання фізичних вправ і рухових дій, покращується якість їх виконання.

Слід пам’ятати про те, що застосування різноманітних ефективних профілактичних, оздоровчих технологій та діагностичних методик у навчально-виховному процесі і постійне здійснення моніторингу стану здоров’я дітей є своєрідною запорукою створення здоров’язберігаючого середовища, тобто середовища, в якому дитині приємно і безпечно знаходитися, що стимулює її розвиток, забезпечує комфортні умови для формування здоров’я і є оптимальним для її зростання.
Категорія: Інше з адміністративної роботи | Додав: (17.12.2011) | Автор: Зоя Іванівна Дубнюк
Переглядів: 24203
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Категорії розділу
Доповіді на масові заходи [8]
Вітання [14]
Кадрова робота [2]
Фінансово-господарська робота [0]
Юридичні питання [2]
Організація навчально-виховного процесу [17]
Охорона праці у школі [26]
Інше з адміністративної роботи [9]
Пошук
Останні публікації
Останні теми на форумі
  • переведення директора на посаду вчителя (2)
  • Збільшення пенсійного віку. (22)
  • Зменшення кількості предметів у школі (10)
  • Харчування в школі (5)
  • Електронні системи - журнали, щоденники - в школі (6)

  • Наше опитування
    Чи будуть ближчим часом реальні реформи в середній освіті?
    Всього відповідей: 172
    Партнери
    Статистика сайту


    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0